Тетяна Чорновіл Серед шереху вітряних снів
Вмите росами сонце звелось,
А стривожена ніч свою тінь
Зачаїла в траві при землі.
Йди, де обрію край заяснів.
Там, у трепеті диких колось,
Жду тебе за дивами видінь
У духмяній туманній імлі.
З неба в мареві хмарних завіс,
Що ятрило зірками вночі,
Я світанням твоїм спалахну
Крізь роси кришталі все нові.
Тільки хвилі завітрених кіс
Тихо сплинуть тобі по плечі
Та шелесне за обрії сну
Тінь, що ніч зачаїла в траві.
27.07.2016 21:42 Оля Стасюк => © |
 Гарний віршик, схожий на мрійливу колисаночку) |
27.07.2016 16:34 Георгій Грищенко => © |
 Чудовий вірш. Красиво все описано. |
26.07.2016 20:48 Олександра => © |
Мрійливо... Стало від вірша спокійно на душі!.. Не чаклуєте, часом?)) |
26.07.2016 18:42 Тадм => © |
 класно! |
26.07.2016 13:01 Серго Сокольник => © |
 Шик, Таню. І як тут не піти на таке інтригуюче запрошення?))) Шик. |
25.07.2016 23:03 Олена Коленченко => © |
 Відчула всю атмосферу.....Трепетну і замріяну....) |
25.07.2016 22:37 Марянич Михайло Мико... => © |
 Чудово! Без варіантів) |
.gif "{#}")