Оголені тополі
Грізне небо висне в верховіттях
Мовчазнѝх оголених тополь,
Їх вкриває хмаровим лахміттям,
Бо така вже, бачте, в нього роль.
Височать дерева, чи примари,
Бо без листя вже й не розбереш,
Розганяють знавіснілі хмари,
Їм вони не до вподоби теж.
І отак стоятимуть понурі,
Чи заснуть – нікому невтямкѝ,
Та в свої̀й сумній мініатюрі
Весняно̀ї ждатимуть руки.
м.Львів, 17.10.2013
