Співцю «Двох кольорів» на острах слуг пропащих
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
в глибокій пошані...
Сучасна інтерпретація вірша «ПОЕТОВІ»
Дівчам малим ходила муза боса,
В стерні колючій колоски шукала,
А пісня чарівна дзвінкоголоса
До праці нелегкої закликала.
Хлоп’яті, що на полі десь взялося,
Тих колосків в сорочку натрусила.
О! Непросте з стерні було колосся –
У кожнім з них ховалась слова сила.
Про мамине шиття і чисті роси,
Сльозу, криницю, квіточку тендітну,
Лелечі крила і хлібів покоси,
Про України вроду й мову рідну!
З тих пір юнак збагнув красу сонета
Й дивує в ріднім краю всіх піснями
Перлини слів Народного Поета
Над горами засяяли й ланами.
З могутністю гірського водоспаду
Усім з віршів любові наливає.
До скону ницих служок Торквемади,
Співець нехай «Два кольори» співає.