ДОЩОВІ НАСТРОЇ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
За обрієм заграва зайнялась.
Крізь мли нічної полохливі тіні
Щемів світанок, та для ночі – зась
Те, що збулось у променів тремтінні.
Хоч не ясніло й сонце до пуття,
Сховало в хмари блідість ореолу,
В рвучких вітрах грози передчуття
Разками крапель шелестіло долу.
Ось-ось з захмар’я, як з відра, лине!
І гнів тріскучий ста громами гряне!
У блискавок безумство осяйне,
Немов у дорогі намиста, вбране
Невтішне небо плакало дощем,
Зросивши спраглі бур’яни та квіти…
В грозу помер бездомний під кущем,
То хто ще б мав за ним сльозу зронити.
