Люди разом...
Люди разом...Якщо хочуть разом,
Ніщо у світі не може їх розлучити.
Відстань, проблеми, дрібні образи,
Коли без партнера не мислять жити.
Любов не тримає, не проганяє.
І не зраджує, й не відраджує.
Любов, коли половинка приймає
І власного "я" не насаджує.
Бо почуття не можна замовити,
Не варто плекати якісь ілюзії.
Коли так легко можуть знеславити,
Тоді буття має протрузії.
Годинник вчасно ряснить хвилинами.
Відчайдушно кожен "своє" шукає.
Часом устелено лиш тернинами,
А те "своє" про себе й дбає.
Коли на арені вщухають пристрасті,
А жмені - повні розчарування,
Вночі скавулять зболені звивості,
Розум волає : "Пора прощання".
І хай які чуєш банальности:
"Не йди, " Пробач", "Стану іншою".
Кава гірчитиме у тональности,
Амбра і мед - гірші з гіршого.
Але в житті, як на пішохідному.
Вода несе хвилі гривасті.
Стільки то нас зустріне гідного,
А скількісь там втрапить у тенета власті .
Бог добрий веде до вибору-
Любові есе чи афірмації злості.
Кожен знайде свого Вернигору.
Життя знову кидатиме кості.
