Сліди на піддашші
Залишивши лиш босі сліди
На піддашші старого будинку,
Відлетіли у безвість птахи –
Відлетіла любов моя стрімко.
Та, змахнувши зітлілим крилом,
Впала в сніг, що ішов надвечір.
Я відчула в цю мить – пройшло,
Мов струхнув мене хтось за плечі.
Каламутно зорів ліхтар
На її передсмертні корчі,
Доки саваном сніг не впав
І не вкрив осклянілі очі.
Стислись груди на мить чи дві.
От і все. Та чи стало краще?
А на згадку – лиш босі сліди
На брудному старому піддашші...
