18.10.2019 21:43
для всіх
124
    
  - | -  
 © Вороний Микола

Мерці

Мерці

Мерці, Мерці… Навколо, тут і там, 

Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи!

Немає ліку тим холодним мертвякам:

Вони клопочуться, згромаджуються в купи…


Ти чуєшь регіт їх захриплих голосів, 

Обридливу сварню, стогнання і прокльони?

Це все пережитки старих-старих часів —

Тисячолітні звичаї — забобони!


Вони не вмерли, не згинули у тьмі, 

Не відмінили їх віки, тисячоліття —

Як і давно колись, вони такі ж самі

І нині з початком двадцятого століття…


Для них усе дарма, і годі їх спинить;

Наука, поступ і всі заходи просвітні

Не винищили їх, дали їм право жить, 

Прибравши в форми лиш сучасні і новітні.


І всі кричать вони про рівність між людьми, 

Про поступ світовий, що дасть їм кращу долю, 

А давлять разом з тим під тягарем тюрми

Все те, що має дух і незалежну волю!


Навіщо гамір цей? Чого хотять вони?

Який їх ідеал? Лад космополітичний?

Дарма! У відповідь лиш дзвонять кайдани

І стогоном гуде концерт цей хаотичний!



15 січня 1901 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!