Коли тобе нервує місто,
Навіщо бідне руйнувати?
Скажи молитву "Єзус Крістус..."
І вийди, відчинивши брами.
Вітрам не вперше бавитись дротами
Перевертаючи порожні смітники,
І тарабанити бляшаними дахами
Перевіряючи на міцність коминИ.
А в тебе шлях і в поросі сандалі,
У серці істина, неприйнятна ніким.
І марево: - наповненні майдани,
Де вибори богів, і меси до богів.
Крізь ніч і зорі - полудень як дзигар
Рахує кроки, явні, пройдені й уявні,
А перед брамою новою знову митар
Байдужий до потуг твоїх, чекає плати.
І ти йому з надією заплатиш...
Та правди слів не вимовлять уста,
І в котре, малодушність не пробачиш...
Холєра ясна - проклята земля.
За брамою - пустеля і оази...
Самотній дух, як буревій в пісках.
Й нема на то ніякої розради.
Лиш шлях. І зорі в чорних небесах...
