Біль
Етюд
Осінь часом
приносить страждання,
Мов строкатий
палаючий Змій,
Завдає без жалю
Коханню
Найпростіший
удар прямий.
На бенкетах,
між стін монастирських -
Не існує ніде
компроміс,
Сила наклепу -
вся в бузувірських
Та підступних
ударах навкіс.
Душить, давить
вантаж розставання,
Розламались
до щастя містки,
Нескінченним стає
біль Кохання,
Як удари
проймають кістки.
Вбік звертати -
не буде ладу:
Зло не терпить
з Добром компроміс,
Вкіс -
не Правда,
Лиш Кривда -
навкіс!
Наклеп сповнений
хворої млості,
Що ховається
в тінях куліс...
Біль душі
накопичують кості,
Біль кісток
зводить все
під укіс!
