Це нас проводжають
А я ніби дощ - не чекатиму ваших запрошень -
Зриватиму вікна і опіки теплих долонь.
І десь на перетинах наших душевних спустошень
Я битимусь думкою в ніжність фарфорових скронь.
А я розставлятиму крапки і рватиму голос,
Напівнеживі ми наосліп шукаємо шлях.
Скидайте хрести - ми ж ногами витоптуєм коло!
Нам скажуть: "Прости", забиваючи в спогади цвях.
І вітер без нас прогортає ескізи сезонів,
А ми бережем ламіновані душі і сни.
- Дивіться, дивіться - це ж нас зустрічають з перонів!
- Це нас проводжають. Це нас проводжаємо ми.
