А вічності до мене зовсім байдуже…
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
У розпачі душевної зневіри,
я простелюсь веселими рядками,
усі на світі чорні діри,
позашиваю білими нитками
.
Олександр Новіков "ДІРИ"
я простелюсь веселими рядками,
усі на світі чорні діри,
позашиваю білими нитками
.
Олександр Новіков "ДІРИ"
А вічності до мене зовсім байдуже…
Та і мені до неї, правда, теж.
Життя одне. І чи гірке, чи райдужне, -
Безмежність не помітить моїх меж.
Що я, що квант, - лиш мить у безкінечності,
Хоч всесвіт весь зіщулився в мені…
Енергетичні рівні недоречності
Потонуть всі в космічному вогні.
У пеклі чорних дір десь рай дріматиме,
Поглинувши майбутнє мрій і бід.
Не допоможуть білі нитки… рватиму…
Та вперто свій я штопатиму світ.
Лубни, 1.07.2012
