Казкові миті...
ти з"явилася зовсім неждана
неочікувано світлим дивом
сказала що янгол
розправила крила білі
сіла до столу
випила зі мною кави
хотів тебе розпитати - чому я?..
чому обраний я тобою?..
і чи знаєш навіщо
я у цій ямі
зради людської
у ямі зненависті і брехні?..
...але обличчя мені ти
вкрила маскою
льодом прозорим
- ...як смієш мовити слово своє від себе до мене?!!.. -
шепотнула мені в заметілі
змахнула крилАми -
крила просипались снігом!
у танці шаленої люті
крутився той сніг в хуртовині
в морозі легкий іскристий...
здійнялася ти велично
могутня струнка красива
загадкова холодна росла
містична діва
в короні
що сяє зірками сузір"я північної сфери світу...
і сіла в широкі сани по королівські шикарні
мене ти уламком льоду поклала у кошик поруч
і коні запрягнені цугом крилаті звелися в небо
на крилах
- білих вітрилах! -
кружляли по видноколу...
поглянула раптом не мене
взяла на коліна кошик
торкнулась мене
оживила
і мовила тихо переривчасто швидко нервово
- ...будемо правити тут ми...ти і я...і нікого більше...
в цих безобрійних землях...світлих білих і чистих...
лишайся зі мною...хазяїн із тебе добрий... -
всміхнулася... -
так! і правитель також...
і король підходящий...гарний...
погоджуйся...чуєш?...
я знаю що чуєш...
не будь таким дурнем темним... -
хотів заперечити...де там!
цілунком припала холодним
до вуст моїх нечутливих
від льоду мерзлих і білих
аж серце спинилося раптом
у грудях мені захололо і...
випав із саней розталим у кучугуру снігу
високу м"яку біля тину
іскристу в скрипучим морозі...
....очуняв ніччю хмільною -
на килимку
на підлозі
пляшка пуста від горілки...
з ліжка здійнявся вийшов
з холодної спочивальні
зігрітися до каміну
у залі
де крісло і затишок
і самотиння
напівморок
пустеля хатня...
пригадую
посміхаюсь
з пригоди тої що сталась
в цю ніч неспокійну зимою
...довго я грівся біля
вогнища у каміні
і слухав як заметілі
сміялися з мене
білі...
