Про весну, ніч, туман і трохи інше...

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

У тихому весняному тумані,

У чорному крилі терпких ночей,

Горять серця – гарячі, полум’яні

В коханні, в ніжних поглядах очей.

А сонце сяє, мов легке колосся

На тихих, золотих, летких полях.

Воно живе у світлих ніжних росах,

У місяцевих зоряних очах.

Летить стрілою промінець від зірки,

Торкає уст і з’єднує серця.

А ніч іде, немов чарівна жінка,

Мов таємнича лагідна зоря.

Вона несе під крилами кохання

І сипле промінці на землю знов.

А вітер лине золотим бажанням

Про першу, ніжну, золоту любов.