01.07.2011 20:55
-
1929 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Оля Стасюк

Лелеки

Лелеки повертаються додому, 

Повільно опускаючись до трав. 

Вожак клекоче крізь болючу втому 

До білокрилих й чорнодзьобих лав. 

Такі близькі вже стали тихі плеса, 

Що пам’ятають їх з дитячих літ. 

Сміється ліс. Сміються білі весни. 

Сміється рідний український світ. 

А плеса грають тихо й променисто, 

Ростуть лілеї в крапельках легких. 

Так тихо-тихо, і так чисто-чисто 

Тече ріка між берегів вузьких. 

В повітрі – запах терпкого полину, 

І чебрецевих зоряних заграв. 

Птахи клекочуть тихо й журавлино, 

Повільно опускаючись до трав. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.03.2015 21:12  марта жуко... => © 

дуже дякую, просто прекрасно 

 25.02.2012 13:47  © ... => Каранда Галина 

Дякую) Дуже люблю лелек... 

 24.02.2012 19:17  Каранда Га... => © 

розлого, красиво, по-українськи просто й щиро. сподобалося!)