Так тобі судилось мало жити
Йшов ти Батьківщину боронити.
Осторонь лишитися не зміг.
Як і всі, сміявся, прагнув жити,
Та запікся кров`ю білий сніг.
Кинуто наказ: "Стрілять! Стріляти!"
Жах! Невинних ллється кров людей!
Вічно будуть люди проклинати
Тих катів... і навіть їх дітей.
В вас прицільно снайпери стріляли,
Лист фанерний був слабким щитом.
Жертви... Все одно, ви піднімались,
Плакав Київ разом із Дніпром.
Біль нестерпний... і душа ридає,
Як же тяжко… Тьмариться чоло.
Віри не ймемо – тебе немає!
На Майдані сто вас полягло...
Так тобі судилось мало жити,
Ниточка обірвана життя…
Йдеш із Богом вічно говорити
Про людське щасливе майбуття.
Снігом тихо землю засипає.
Реквієм... Весь Харків у журбі…
Нагорода болем серце крає...
З шаною вклоняємось тобі.
19. 02. 2015 рік
Світлина з інтернету
Смт Шевченкове, 19. 02. 2015 рік
