Надто ніжно
Я надто ніжно її люблю,
щоб опиратись казковим снам.
Їй килим з квітів до ніг стелю
туди, де вже не зустрітись нам.
Туди, де вже не любити нам
під зорепадом серед зірок,
де не затьмарити тим зіркам
цю зірочку, що лише – за крок.
Цю зірочку, що лише за крок,
мені ніколи не досягти,
не доторкнутись до пелюсток –
є недосяжні в житті світи.
Є недосяжні в житті світи
з очима сповненими жалю.
Мені до неї не підійти,
хоч я так ніжно її люблю.
Я надто ніжно її люблю…