Орігамі
Паперовий кораблик пливе собі тихо,
Все далі і далі від моїх очей,
А берегом вишні у розкоші цвіту
Тримають в полоні мале дитинча.
В кораблику тому усе що любилось,
Що гріло і пестило душу колись,
Кохання і дітки, онуки і мрії,
Пливуть собі тихо без поспіху в рай.
А я залишаюсь у цвіті веснянім
Прошитий травою молодою навскрізь.
Не стримати вітру руками-думками,
Що несе папір білосніжний у даль.
А ще я умію робити журавликів,
Та тільки вони не такі як пташки.
Вони не навчились літати і падають,
Доводячи тим, що нездари вони.
А може то я покалічив їх долі
Не вміючи вкласти у груди бажання.
Летіти за вітром у дивні світи?
