Ти - вітер...
Ти – вітер, а я – твоє літо,
Де вруниться колосом жито,
Де губиться в травах стежина,
Де в цвіті казкова долина,
У небі громів колісниця,
На струнах дощу – кольориця.
Твої там розсипались зорі,
А місяць човном у просторі
Над нами у Всесвіті плине,
І тихо в вікно моє лине,
Леготом ніжним зігріта,
Мелодія нашого літа.
Як знайомий нічний отой вітер…
Як тебе невидимку побачу…