Сестричці
Ми сумом вкриваємо згорблені роки,
Важлива копієчка впала з небес…
Уже п’ятдесять п’ють із тіла всі соки,
Та ми все чекаєм, чекаєм чудес.
Хай принц не доїхав на поні зеленім,
Краї не далекі упали до ніг.
Віконна картинка завжди в вічнім клені –
В призначені своїм будинок стеріг.
Нам дійсно змальовані свої малюнки,
Що кожному Бог у кишеньку заклав.
Тепер маєм досвід,за плечами клунки,
Щоб в нові пригоди трамплін поштовх дав.