Пантоміма без очей
Натхнення з музою зреклися,
Хильнули десь, чи з кимсь впилися?
В закуску з’їли талант весь,
І окунулись в чиюсь лесть.
Напевне, краще в комусь взріли,
Зірвались і туди злетіли,
Щоб не нанюхатись біди.
Ну зрозуміло, файно йти
По рівнім, вкладистім узорі,
А не в Північнім мерзти морі.
До криги битися чолом,
Давитись в кров, у піт із злом,
А й так ніхто не заморочить,
І в ліжко з поміччю не вскочить.
Шматок харча із морди вирве,
Така реаль – підлючі стерви.
Азарт кохання без ночей –
Сценічне світло і глядач –
Сліпий в однім, і підглядач.
