Мудрець з Павільону Світло-Лілових Орхідей
Китайська Міфологія Світова Філософія
Мудрець з Павільону Світло-Лілових Орхідей
Китайська Міфологія
Ванґ Шіджі, що народився у трьохсотих роках нової ери,
при Джін Династії,
якого праці шанували й переписували,
бо ті були найвишцим рівнем похвали.
і найвідомішою була "Вступ до Віршів, Написаних у Павільйоні Лілових Орхідей".
вірші могутні: "легкі, як повітря,
але із силою, що налякала б і драконів",
"політ за ворітьми небес",
поезії- то "тигри, що лежать й чекають",
"мов вартові" перед "павільйоном Фенікса".
його навчала каліграфистка Вей Шво,
вона була упевнена, що він її сам перевершить.
Ванґ так захоплювався тим писанням,
що забував був навіть попоїсти.
було у нього багато кісточок,
чорнильних камінців, паперу,
чорнильних паличок,
які були по всій його кімнаті,
і- по подвір`ї, і - навколо хати,
аби мати
нагоду все займатися писанням.
Ванґ мив свої кісточки у ставочку за будинком,
й вода ставка ставала часто кольровою
від чорнила.
Ванґ не бажав для себе слави,
але, незабаром, він став відомим все одно.
одного дня, наприклад, Ванґ побачив,
як Таоїст пас зґраю гусей.
Ванґ захотів купити їх
і запитав про їхню ціну,
та Таоїст сказав, що вони не продаються,
але він залюбки їх обміняв би
на рукописний уривок
із священного Дао Де Джінґ,
Сутри Шляху і Його Сили.
каліґрафіст обміняв своє письмо
на гуси й пішов додому багатшим
на десять гусей.
Ванґ вмів писати в різних стилях:
звичайним шрифром, біжучим,
розтягненим, мов річка,
розпливчатим, красивим й рукописним.
більшість людей вивчали тільки один стиль
усе їхнє життя,
а він один володів вправно аж трьома
надлегко,
тим допомігши визріти подальшим стилям
каліґрафії Китаю.
а, п`ятеро синів Ванґа продовжили той спадок батька
структурою і силою, і формою,
ставши каліґрафами, та й по праву.
а, той його найменший син, Ванґ Шянджи,
дістав найбільше визнання.
і, за його життя, слава його сина
затьмарила славу самого батька,
але, пізніше, науковці повернули
звання "найбільшого" Ванґу старому.
***
На третій день третього місяця
місячного колодару 353-го,
Ванґ Шиджі запросив родичів і друзів
до Павільйону Лілових Орхідей
на Свято Весняного Очищення.
казали, що вода і орхідеї
відстрашують злі випари зими
у той ось день,
приносячи щастя замість них.
той павільйон був оточений
з усіх сторін свіжим бамбуком
і величними горами,
і гледів на струмок, який звивався.
день був сонячним, але прохолодним:
вітрець, що освіжав, віяв у повітрі,
і багато гостей розсілося на березі,
біля води.
слуги кидали в річку пливучі
келихи вина, які плили по ній,
а коли келих зупинявся,
найближчий iз гостей
мав миттєво скласти вірша,
або ж, як покарання,
випити три келихи вина.
із 41-го гостя,
26 із них склали 37 віршів,
що надихнуло Ванґ Шіджи
і написати оту поему.
як стверджує історія,
Ванґ писав кісточкою із вус ласки
на коконовому папері.
поема вижила й пеpежила віки:
ченець Джийонґ передав її
своєму учневі Б`янчаю.
майже триста літ минуло,
коли цей твір попав до рук
імператора Танґ Тайдзонґа;
зробили більше копій,
і, навіть, висікли в камінні.
поема- заклик до теперішніх й майбутніх:
майбутні покоління "будуть дивитися на нас
так само, як ми дивимось на минулі".
всі радощій розчарування у житті,
заповітні спогади щастя- лиш миготіння
у історії очах.
та, навіть, хоч час й може змінитись,
людські почуття змінитися не зможуть.
вони- постійні в непостійності своїй,
повні ритму і наголошення,
які відлунюються у рукописному письмі.
"Причини відчуттів і настрою
лишаються тими самими".
Ванґ Шіджи пише:
"мене читайте і розумійте,
що ми- не різні, ви і я".
переклад та адаптація з англійської Івана Петришина
CША, 11.10.2020