Дощить...
Замерз осінній день, закутався у хмари,
Угору потекли струмки із димарів.
З туману розбрелись по берегах отари,
Осінні холоди – зарібок шинкарів.
І дощ іде, січе, морОсить і полоще,
Купає голий сад і сипле на ріллю…
Немов всього себе віддати землі хоче,
До крапельки всього, баз страху і жалю.
І байдуже на те, що мерзнуть голі віти,
Що топиться земля у жертві дощовій.
Віддатися комусь не значить ще - любити.
Як справді полюбив, піти вчасно зумій.
Кленові килими намокли під ногами,
Погода для книжок, глінтвейну і розмов.
Пишу для Вас вірші, годую Вас віршами,
Бо осінь – час віршів про дощ і про любов.
