02.11.2020 18:32
for all
17 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Злидні

Колись був черствий хліб, сьогодні черстві душі…. 

Минає мода на людське добро… 

Моя Вкраїно, -крапля в морі суші,  

Нехай краплина, тільки щоб не дно. 

 


Співає соловей, та чи оглухли,  

Покори вірус захопив серця. 

Стоять в кутку козацькі ще хоругви,  

Та честь не всім сьогодні до лиця. 

 



Вчорашня крайня хата теж змарніла,  

Забула, як стрічала ворогів,  

Сьогодні ворог- то не її діло… 

А хто загинув?... що ж, він сам хотів. 

 



Вози везуть і все із України - 

Хто гроші, хто родину, хто життя… 

А ще на згадку кетяги калини – 

Так, щоб напевно, щоб без воротя… 

 



Лишились дома бідні малі злидні… 

Самотньо визирають у вікно. 

Тут їх домівка, тут і жити звикли… 

Хоч злидням до землі не все одно 

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.11.2020 21:16  Каранда Галина => © 

Злидні - поняття відносне... але сумно, що ми всю історію в тих чи інших злиднях...