Хоч трохи сонця
Я лиш хотіла в листопаді сонця!...
Хоч трохи сонця серед хмурих днів!...
На плечі теплого і рідного суконця!...
Щоб заховатися від буднів-холодів…
Стелилися тумани над землею,
Жмутами вовни падали в траву…
Стояла осінь в світу за межею
І хмурила свою руду брову…
А я хотіла тільки краплю сонця –
Згорало листя… плями хризантем…
Вмостилось сонце в неба на долонці,
Накрилося листопадовим днем.
Ідуть дощі – холодні і похмурі,
Втомились теж, бо скільки можна йти?
Вітри на яблуні, як на старій бандурі,
Шлють сонцю пісню й щойно зірвані листи.
Так сумно… але плед упав на плечі,
Горнятко чаю пахло імбирем…
Є в мене ти… і дрібні рідні речі…
Ще не одну ми разом осінь проживем!