Саркастичні роздуми про Неньку із кухлем гарячого шоколаду у руці

з рубрики / циклу «Роздуми»

Сиджу з гарячим шоколадом.

Не відчуваю себе гадом.

За вікнами вирують штати.

А в Неньці... Що там і казати!

Вмикаю комп - дивлюсь й читаю,

До Батьківщини зазираю...

Хтось скривиться: "Ти час марнуєш!

Давно ж Остром бо не крокуєш!"

Але, хоч трісни, тягне знов!

Така мабуть у мене кров.

Питання, гіркота й злобА.

Чому не нація - юрба?

Чому перевертні у Раді?

Чому запроданці при владі?

І так питав би і питав,

Не їв би довго та не спав.

Але давно те зрозуміло,

Що дурно витрачаю сили.

Роки спливають, я сивію,

А в Неньці злодії й повії!

Писав про те давним-давно,

Що в Україні - сум й гімно.

Ну й що - змінилося на краще?..

Не лізуть сатані у пащу?..

А вірш цей прочитають й хором

Почнуть казать, що втратив сором...

Що ж, треба сьорбнути какао.

Бувайте - там! А я - тут. Чао!

19.12.20р.