Поворот
Правда блужденна притискує груди,
Невже прикра сутність є дійсно така?
Що дальше ми йдем, чуєм – йшли у нікуди…
Усе це життя – скромний скрик хробака.
Літургії ніч в небі вічнім промінням
Прекрасне у Слові випалюють в знак
Гулянки чумної під судним склепінням,
Де пісню загублену крукає грак.
Інтрудер роз’ятрує мозкову пульпу,
В спасінні блукають релігії всі.
Хвилини, години приречені культу,
Щезаєм, як пара на теплому склі.