11.01.2021 06:32
for all
13 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Тетяна Чорновіл

Казка про ворона і горбуш

Казка про ворона і горбуш Віршований український варіант ітельменської народної казки

Зібрався якось хитрий ворон Кутха

Від острожка, в якому здавна жив, 

Аж ген до моря, де виднілась бухта, 

Бо там ще з ночі невід залишив.


Нап’яв кухлянки капюшон бахматий, 

У нарту сам впрягтися мав снагу, 

А невід був горбушами багатий –

На купу зсипав битися в снігу.


Журився Кутха: – це ж бо крок за кроком

З уловом важко толочити сніг…

На риб нещасних кинув хитрим оком

І враз надумав обдурити їх.


Тож каркнув стиха поміж тушки дужі:

Дозвольте, я вас в нарту запряжу!

В упряжці довезіть мене, горбуші, 

До острожка, за берега межу.


Із вітерцем домчіть мене додому, 

Цю послугу я щедро оплачу:

Дам їсти вволю і за мить по тому

На волю всіх у море відпущу.


Погодились горбуші – дітись ніде, 

Упряжка мчить, аж сніг з боків летить.

А ворон умостився в нарті. Їде

І пісеньку веселу бурмотить:


Кар-кар! Люблю як нарта їде швидко!

І рибки всмак наїстись теж люблю.

Кар-кар! І дім он за горбами видко!

Спечу тельно й горбуші насолю…


Почули риби пісню, схаменулись, 

Назад помчали швидко, як могли

Із нартою в упряжці розвернулись

І в глиб морську з розгону затягли.


А Кутха ледве вибрався, й на суші, 

З кухлянки крила звісивши, сидить.

Не вірте тому ворону, горбуші, 

Що в море обіцяє відпустить.

_


Ітельмени - один з народів Росії, що живе на Камчатці (один з корінних етносів того краю). У царській Росії були відомі також як камчадали. Всього на цей час їх там проживає 3, 2 тисяч чоловік. Самі себе називають «ітельмень». Мова народності належить до чукотсько-камчатської мовної сім`ї.

Віруючі ітельмени сповідують православне християнство (вірніше, були навернуті в нього), а також зберегли традиційні форми релігії, поклоняючись духам-господарям.

В давнину займалися ітельмени в основному рибальством, а ще хутровим та морським промислом. Народні промисли і ремесла пов`язані з вишивкою, плетінням з шкіряних ремінців, різьбленням по кістці.

В ітельменській кухні переважає приготування риби (яку смажать, варять, в`ялять) і м`яса морських та сухопутних тварин (китів, тюленів, бурих ведмедів, баранів, соболів, песців, лисиць). Широко використовуються й місцеві дикорослі ягоди.

З давніх-давен найвідоміша традиційна страва ітельменів – «тельно» або «кові». Це котлети з фаршу лосося з начинкою з корінців (бульб) сарани (саранки). Хоч тепер часто їх начиняють картоплею.

В багатьох ітельменських казках описаний ворон (Кутха), який набуває рис характеру і способу життя самого народу.

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.01.2021 11:09  Надія Крайнюк => © 

Ніколи не треба вірити на слово обіцянкам, якщо не переконаний в тому, що їх буде виконано. Гарна і дуже пізнавальна казка. Дякую Вам за Вашу творчість! 

 12.01.2021 12:54  Ем Скитаній => © 

дуже пізнавально... - і казочка і те, що після неї, у додатку...дякую, Тетяно! 

 11.01.2021 23:06  Каранда Галина => © 

А менше б ворон хвастався і язиком плескав - з`їв би тих горбуш таки...
Цікава казка. 

 11.01.2021 21:08  Анатолій Костенюк => © 

Колоритна та пізнавальна казка. Гарно написана. Дякую! 

 11.01.2021 14:30  Лана Цвіт => © 

Цікава історія, читала із захопленням,спасибі! 

 11.01.2021 11:32  Ольга Шнуренко => © 

Стільки цікавого дізналася! Мудрий вірш! Не можна все сприймати на віру, останнім часом мало вірю словам та обіцянкам. Як завжди, вірш змістовний і цікаві образи та художні засоби.