08.02.2021 06:17
для всіх
76
    
  - | -  
 © Тетяна Чорновіл

До наступної зими

До наступної зими

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Біг якось зайчик з лісу в шубці білій, 

Пухкі сніги долаючи в стрибку, 

Аж раптом сніговик заледенілий

Зустрівся йому в саду закутку.


Пишався в шапці серед сніговиці, 

В два шарфи кутав усміх на щоках, 

Дбайливо вбраний в теплі рукавиці

На рук дерев’янистих патичках.


Гукнув до зайця: – Хто ти? Теж із снігу?

Щось я тебе здаля не впізнаю.

Спинись на хвильку, відпочинь від бігу, 

Бо тут я сам-один давно стою.


– Я сірий звір, – прищулив зайчик вухо, 

– На сніг же схожий тільки в зимні дні, 

А з лісу в сад щодня біжу щодуху, 

Бо грітись мушу – холодно мені.


Сніговикові звіра стало шкода, 

Дав рукавиці й шарфик зайвий теж.

Сказав: – Надінь, а як мине негода, 

Нагрієшся і якось занесеш.


Радіє зайчик, поглядає скоса

На плетену позичену красу.

І мовить: – Як розквітне абрикоса, 

Якраз я твої речі й принесу.



На те озвався сніговик з журбою:

– Від мене у дарунок це прийми.

В теплі розтану я. Давай з тобою

Зустрінемось наступної зими.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.02.2021 00:31  Серго Сокольник => © 

А сніг мете... Тепло не скоро))) То хай-но Сніговик не тане) Тепла Вам, Таню) Не йому)))