Мить застигла на картині

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Буденна мить застигла в часу плині,

В той день трагічна лиш для кабана.

Кінця зими подія на світлині,

Всім ясно – скоро буде свіжина.

Ще зранку дядько Мишка й тітка Ніна

Прийшли до нас з сусіднього села.

Колоти буде дядько неодмінно

Й соломи купу висмалить дотла.

Йде баба з оберемком дров до хати –

В печі ж горшки окропу з рогача.

А тато став що треба помагати,

Тулюсь до нього й я, мале дівча.

І пташки не чекав ніхто з затвору –

Зненацька клацнув фотоапарат,

Бо мимохідь спинився коло двору

Іван – сусід, мій дядько, татів брат.

Сім’ю дитинства всю зібрати годі

В мить, де безсніжжям сиріє зима,

Мій брат ще в школі, мама на роботі,

А діда кілька літ уже нема.

Засиплють землю ще сніги холодні,

Та в спогаді безсніжна дивина:

П’ятидесяті зараз. В нас сьогодні

В дворі подія – колють кабана!