Людство
з рубрики / циклу «Антропогенний вплив»
Щось лихоманить тебе все сильніше,
то в піт холодний кидає, то в жар,
і горло стискає обруч міцніше,
а тіло охопить парниковий удар.
І виразки, що на шкірі твоїй,
прикинулись кіркою з асфальту й бетону,
рясно тектимо по тобі гній,
з вугрів каналізаційних потоків.
Височіють навкруг бородавки будинків,
герпис заводів і смітників лишаї,
всюди свербить від хімічних відтінків,
люби нас сильніше- ми діти твої.
Ми п`єм твої очі, ріжем легені,
нафту сосем твою як клопи,
вбрання твоє вічно зелене,
змінемо на високовольтні стовпи.
Ми вб`ємо тебе повільно, наосліп,
немов у передранковій мглі,
всі разом, і діти малі, і дорослі,
ми людство- невиліковна хвороба Землі
