Навіщо тривожити душу?
Навіщо тривожити душу?
Словами стрясати повітря?
Коли дощем тишу порушить,
У ній знов зринає безвір’я.
Нікуди не хочеться бігти,
За вітром кудись поспішати.
Коли на путі вбачиш мітки,
Так спогади почнуть зринати.
Не хочеться жити як куля,
Яка в середині порожня.
Та дарма накувала зозуля,
Це життя зрозуміти не можна.
І хотілося б з гідністю бути,
Та багато хто не зрозуміє…
Вона є складовою отрути,
Той, хто має її, не радіє.
Лише час іде непереможно,
Закида нас, як маріонетки.
Пустоту у душі має кожний.
А змістовність, яку дали предки?