Ялинки, ялинки, ялинки
По обидва боки дороги.
Обступили гілками думки.
Замість тексту прологи.
А дорога горою до неба,
Повороти впираючись в ліс
Оминають закони-дерева
Емоційно доводять до сліз.
Задихаюсь в лещатах обмежень,
Задихаюсь від поступу в верх,
Та цікавість мене таки держить,
І потуга дістатись небес.
Битим шляхом пройшли вже до мене,
Я повторюю пройдене кимось,
Хтось проклав цю дорогу до неба,
А чи пам`ять по ньому лишилась?
Ялинки, і місцями смереки
Пам’ятають смішних диваків.
Їхній піт, їхня кров то дорога.
Що мені до їх здійснених мрій.
Дрогобич, 2011
