Лукрецій: Славень Венері-Ладі
Поетичні переклади Давньо-римська поезія
Лукрецій: Славень Венері-Ладі
о родителько Енея, захоплення людей і богів,
небесна Ладо, що під змінними знаками неба,
море, що втримує кораблі і землі,
що плодоносять,
оживись, бо, завдяки тобі, кожний вид живих істот
зачинається і заходить у гості, раз народжений, до променів сонця:
тебе, богине, обминають вітри, хмари неба,
а y твоє прибуття, з-під тебе земля плодюча м`ягшає,
поширює квіти, до тебе всміхаються роздолля моря,
і, розвеселіле небо сяє палаючим світлом.
насправді, щойно проявиться весняність дня,
і, проявлена, міцнішає аура-родителька легіту
,
перш за все, птахи повітряні тебе й твій прихід провіщають,
розбуджені серцем твоєї міці.
отож, стада і отари стрибають по пасовиськах густих,
і, пропливають звивисті ріки,
охоплені красою, кожен йде за тобою із жагою, де тільки ти приєднуєшся його вести.
врешті, до морів і гір, і бурхливих рік,
і листяні хатини птахів, і зеленіючі луги,
у грудях всіх поглиблють любов солодку,
чини отак, щоб із бажанням, вид за видом, поширювались види всі.
і, тому що тільки ти одна керуєш природою речей,
ані без тебе- ясні береги світла,
ніщо не зростає, ані не плодоносить,
ні радісне, ані прекрасне,
я хочу, аби ти була співпрацівницею, щоби писати вірші,
які про природу речей я маю намір скласти
для нашого Меміадія, якого ти, богине,
у кожнім разі бажала бачити, аби він вирізнявся кожною якістю, яка тільки можлива.
Про якого все більше підстав, о божественна, надавати вічної краси словам.
Вчини так, щоб тимчасом злісні дії варти,
по морі і на землі, задрімали в спочинку.
Насправді, тільки ти одна можеш спокійним миром допомогти
смертним, бо грізні дії війни Марса-Ярила, володаря зброї, той, хто часто кидається на твоє лоно, поборений вічною раною кохання.
і, отак, дивлячись yвись, з ніжно-піднесеною шиєю,
задовільняє жадібні погляди любові,
стоячи з відкритим ротом перед тобoю, богине,
і, з твого обличчя, не зринає подих його, що на ложі.
Ти, богине, з твоїм священним тілом - над ним, що возлягає на ложі,
в обіймах, ніжно мовиш слова із своїх уст,
пролий на римлян владу, о божественна, світлого миру.
Насправді, aні ми, у цю хвилю неспокою нашої батьківщини,
не можемо жити із спокійною душею,
ані- славетні потомки Меммія-
у таких випадках
, може бракувати загального добра.
Переклад з італійської і частково з латини- Івана Петришина
//www.poesialatina.it/_ns/Greek/tt2/Lucrezio/L1_0001-0043.html
США, 3.7.2021
