Серед думок
Серед думок моїх темноти,
ви зухвало палаєте в небі,
дивлячись на життя з висоти,
поводитесь так ніби вам нічого не треба.
Ставитесь зверхньо до мене
ваш погляд лиш холод дарує,
і у блиску ваших блакитних очей,
бачу те чого не існує.
Недоторканість ваша й байдужість
так сповняє мрійникам душі,
хвилювання турбуючи в серці,
за ваші небесні туші.
Пливучи у космічнім просторі,
ви тривожите людську уяву,
і з небосхилу упавши тонете в морі,
за бажання згасаєте не прийшовши до тями.
Не хапати мені вас із неба,
в моїм серці наскрізні дірки,
тільки відстань від мене до тебе
долають холодні зірки
