Солодка яблучна казка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Вродила рясно яблунька крислата,

Скидає з віт плоди червонобокі.

В траві шукають яблука звірята –

Хто про запас, хто згризти без мороки.

В дупло все зносить білка засушити,

Щоб хрумати зимовими ночами,

А заєць любить свіжими спожити

Тут у траві чи далі під кущами.

Гукнув їжак кроту в підземну нору:

– Ох, чую, ти там сам без яблук плачеш!

Ось я на двох зібрав у ранню пору,

Бо ти в траві їх точно не побачиш.

Хом’як велике яблуко рум’яне

Котив у дім свій стежкою вузькою.

На джем, – зітхав, – бо діло непогане –

Солодке щось ховати за щокою.

А яблук – під вагою гнеться крона!

Все сходяться звірята смакувати,

Їжак куштує, заєць і ворона…

Бурчить ведмідь: – Це трохи терпкувате!

А це смугасте – мишці сіроманці,

Нехай хрумтять малята-мишенята.

Солодку казку ввечері і вранці

Дарує щедро яблунька крислата.