Хмаринка смутку
з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»
Хмаринка смутку налетіла
Маленька крихта блідо - сіра.
Сидить, її, згорнулася в душі
Тримає міцно ті ключі -
Якими радість десь закрила
Насупилась, немов вітрила.
Та їсть… росте… душа все кличе
Але чомусь байдужі лиця.
Стрибає в серці, немов блохи.
Шкребеться. Де ж нарешті спокій.
Тримала довго, зникли сили -
Хвилини радості скосили.
Хмаринка та, вся стала біла.
Згоріла мить - й вона зотліла.
30/07/2011
