21.11.2021 06:25
for all
8 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тетяна Чорновіл

Спати справді час

Спати справді час

Неждано з мокротою холоди

Насунулись осінньої пори, 

Тож бігав бурундук туди-сюди, 

Носив запаси справно до нори.


Бо з літа ще в норі прибудував

Аж три місткі комори на харчі

Й туди добро всіляке пакував

Щоденно, а частенько і вночі.


Насіння шишок, корінці, гриби, 

Зерно пшениці й житечка з полів.

Горохове б ще поле віднайти, 

Там хоч один стручок таки вцілів.


В окремій нірці ягоди лісні –

Суха малина, журавлина, глід.

Хоч кульки горобини й не смачні, 

Та їм в коморі влежатися слід.


На горобину скочив бурундук

По ягоди, що поки не смачні

Та враз почувся з дуба дятла стук –

Догнала телеграма від рідні:


У гості раптом попросився в ліс.

Ховрах зі степової далини.

Звірок злякався: – Цей би тільки вліз, 

Лишиться гостювати до весни!


І бурундук в стук дятла без жалю

Для родича відписку диктував:

– Ох, вибач! В гості пізно! Я вже сплю!

На зиму входи всі позабивав.


Ту телеграму лісову в степу

Для ховраха куріпка принесла, 

Але гризун не сходив на журбу, 

Хоч трохи й прикра відповідь була.


Лиш тихо свиснув: – Спати справді час!

Й зерно подався лущити з колось, 

Щоб взимку мати свій в норі запас, 

Як напроситись в гості не вдалось.

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.11.2021 07:44  © ... => Каранда Галина 
 21.11.2021 07:09  Каранда Галина => ©