Сутінкова чайна казочка
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Чайний столик собі обладнала сова
Між сучками на дереві скраю дупла,
Щоб виднілася звідти вся даль лісова
І затишною тепла домівка була.
Птаха в сутінках чай попивала щодня –
З м’яти, моху й медунки, з хвоща й ялівцю.
Та ще шерехи стишені ліс навмання
Між ковтками вплітав у ідилію цю.
А в ту ніч між дерев загустилась імла,
Й стало сумно в затишній домівці сові –
Крізь туманну імлу визирала з дупла,
Ворушила тривожні думки в голові:
Чи пугукнути пісню свою голосну,
Чи то воло від смутку набити зерном?
Пробурчала: – Ось чаю з шипшини ковтну
І в казковий туман полечу перед сном.