Гарбузова осіння пригода

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

На городі закинутім між бур’янів

Чималенький гарбуз так принадно яснів.

Десь узявся єнот: – Пахне смачно! Ого!

Тут його не осилю я з’їсти всього!

Гарбуза покотив у лісок залюбки

І зубами розгриз там його на шматки.

Думав: – Цю смакоту, мабуть, сам не доїм,

Тож роздам ще й звірятам знайомим своїм.

Під ялинку для зайця шматочок заніс,

Їжакові в кубельці підсунув під ніс.

Білка, що на грабку визирала з дупла,

Хутко скочила вниз, з лап гостинця взяла.

Пощастило в той день хом’яку й борсуку –

Гарбузця теж дісталося їм по шматку.

Ще підкинув під корч до нори для тхора,

Та й побіг – свою частку вже їсти пора.

Тхір бурчав йому вслід у нори глибині

Краще б курки шматок ти підкинув мені.