Осіння грань любові
Хіба я плачу? Це осінні грози
встелили поволоку навкруги.
Вже запряглись останні рудовози,
міняють зжухлість на густі сніги.
Хіба ж то сльози? Це осіння мряка
крадеться в душі сірим полотном,
спасіння у молитві і подяка
за завтра, що сколоситься зерном.
Хіба це сум? Моя осіння пісня
про те, що буде знову день новий,
що мрія зродиться легка, досвітня
і вогник спалахне, бо ще живий.
Хіба це вітер? Мов прощальний танець,
злились в любові небо та земля.
Людина ж - удостоєний обранець
примножити, напившись звідтіля.
Львів, 30.11.2021