12.01.2022 06:32
для всіх
203
    
  - | -  
 © Тетяна Чорновіл

Сорочина каша

Сорочина каша

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

«Сорока-білобока
На припічку сиділа,
Дітям кашку варила…»
Українська народна приповідка

Взялася якось матінка сорока

Чималий горщик каші зготувати, 

Хоч конче знала – буде їй морока

Сороченя мале нагодувати..


Зварила, бо ж малятко їсти хоче, 

Із ложкою сидить напоготові, 

Та скуштувало й «НЕСМАЧНА!» стрекоче.

Прийшлось віддати з миски всю котові.


Над горщиком сорока знов нависла

Сороченяті каші насипає, 

А те лиш дзьобом покривило: – КИСЛА!

Ну що ж, нехай хоч півень подзьобає.


Зняла матуся з горщика заслону, 

В дитяти знову каші повна миска…

Вже й цупить гуска кашу НЕСОЛОНУ, 

Сова ГІРКУ їсть, аж очима блиска.


На підвіконні примостилась білка, 

НЕАПЕТИТНУ кашу куштувати…

Злетілись галки, аж тріщала гілка –

НУДКУ спішили в вола пакувати.


А таргани сповзлися табунами, 

Остатків їм сорока не жаліла.

– Діли, – шуршали, – порівну між нами, 

Бо нам найкраща каша ПЕРЕМЛІЛА.


Прийшло й маля просити в мами їжу, 

Бо ж облизня за голод не сховати:

– Іще звари цю кашу НАЙДОБРІШУ, 

Не буду більше я вередувати!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!