Вареники з підпілля

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Прокинувшись від голоду,

В підпіллі миша спохвату

Трусила сіль і борошно з горнят,

Крізь сито все просіяла –

Вареники затіяла

Для себе й трьох маленьких мишенят.

В віконнім сяйві місяця

Вже в лапках тісто міситься,

– Сирого не ковтайте, дітвора!

Ось начиню вареники,

В окріп пірнуть добреники,

Ще мить – і витягати вже пора.

В макітрі добре змащені,

Чимось хрумким напахчені –

Варенички на славу! Смакота!

– Ох! Не вдавіться слиною!

Ось мишам з з журавлиною,

А трохи збоку з сиром – для кота.

Бо ще затемна, вдосвіта,

Щоб теж наїстись досита,

Приніс сюди сметани й сиру кіт.

Тож круг нори волочиться –

Пузце напхати хочеться

Варениками з маслечком, як слід!