Горобці на калині
Із хмар досвітніх віхолою снігу
Крикливим зграям вороння на втіху
Спросоння захурделила зима
Скрадалась між гілки дерев безлисті
І згущені там сутінки імлисті
На вітрі рвала, ніби жартома.
Вершки донизу гнулись тополині,
А ген в затишнім місці, на калині
Невпинно метушились горобці.
Вже зранку кущ рясний облюбували –
Гуртом червоні ягідки клювали
І жваво цвірінчали, пустунці.
Про холод, що між пір’я дме вітрисько,
Про те, що по гілках стрибати слизько,
Та добре, що розсіялась пітьма,
Бо ягідок у кетягах так рясно,
І їх на стужі зранку саме вчасно
Насолодила морозцем зима.