ЛОПОЧЕ КРИЛЬМИ ЛЕБІДЬ ЗИМОВИЙ...
з рубрики / циклу «НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА»
Коли тяга до природи повертає ЖИТТЯ!
Лопоче крильми лебідь зимовий
Сльозить у дощ (з морозом не сумісний)
Січнева днина - ніч. Хоч вовком вий -
Аж місяцю від болю стало тісно...
(На небі, де і так частенько слізно)
Між хмарочосів сивоснігових.
Лунають все ще струни горобців
Під супровід скажених псів-моторів
Гарчать... І скиглять потяги міські
Тут забуваєш степові простори,
Де ще малою рахувала зорі
І уявляла Шлях той в молоці.
Лопоче крильми лебідь зимовий
Тепла шукає в серці льодяному...
І буде так, допоки він живий -
Як світ, що розвидняється у ньому.
