Брехня

з рубрики / циклу «Думки вголос»

Брехня спокійно стала на поміст

І заявила: "Я тут голова".

А Совість, наче Страх, піджала хвіст –

Промовчала, бо не знайшла слова.

Сховалась Честь за спинами Думок,

А Правду полишила на поталу.

У яму – Істину, Знання всі під замок,

І далі жити, рухатись помалу.

Брехня, як груша навесні, цвіте

І одягається щоразу, наче пава,

То сукня з шовку, то сукно міцне,

Кокарди і намисто для забави.

З`являється у тисячах томів,

Будує хижі там, де треба замки.

Її солодкий, наче цукор, спів

Для Істини відвів колючі рамки.

А Совість спить. Честь віддала кінці,

Не видно навіть опору німого.

Брехня керує, а її співці

Виводять арії для мертвого й живого.