14.02.2022 17:49
for all
20 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Вітценко Валентина Миколаївна

Брехня


Брехня спокійно стала на поміст

І заявила: "Я тут голова".

А Совість, наче Страх, піджала хвіст –

Промовчала, бо не знайшла слова.


Сховалась Честь за спинами Думок, 

А Правду полишила на поталу.

У яму – Істину, Знання всі під замок, 

І далі жити, рухатись помалу.


Брехня, як груша навесні, цвіте

І одягається щоразу, наче пава, 

То сукня з шовку, то сукно міцне, 

Кокарди і намисто для забави.


З`являється у тисячах томів, 

Будує хижі там, де треба замки.

Її солодкий, наче цукор, спів

Для Істини відвів колючі рамки.


А Совість спить. Честь віддала кінці, 

Не видно навіть опору німого.

Брехня керує, а її співці

Виводять арії для мертвого й живого.

Публікації: Вітценко Валентина Миколаївна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.02.2022 22:41  Каранда Га... => © 

на жаль, все так...
от тільки грушу шкода!)