Світанкова голка
Паморозь вгризлась в рожеву скоринку,
Холодний дідок обійняв палісад.
Чого з позаранку, чи смерті боїшся,
Що ранньої осені з’їв виноград.
Морозець зашклив око синього ставу,
На клені листочки в сигари скрутив.
Обідраний одяг обтрушують птахи,
З бомжів ніби знятий. Господь прислужив.
Заникалась муха в яскраве намисто,
Плоди ростягли по землі килимок.
Пора золота вабить сонце іскристо,
Світанок короткий розмив перший шок.
