22.05.2022 14:16
for all
67 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

гадання на монеті

ворожіння майже... я б сказав, що цей віршик з відчаю...вдаватися до таких дурниць...але... - хтозна...хтозна...

гадаю на гірше

в надії на краще

в похмурості днини

сумних сьогодень.

в яких хазяйнує

бідою і горем

паскуда огидна

кремлівський дебіл...

отож на руїні

стою між руїни

у трощі,

в розламах,

в розбитих садах.

підкину монету

на успіх чи зраду,

на темряву,

світло,

на несвіт

чи світ.

впіймаю в долоню,

сховаю,

не гляну

яким вже він буде

оновлений день.

що раптом у тиші

розгойдано вітром

у загадку,

в тайну

нездійснених мрій.

...а з темної амфори

попелом сіє

у мерзлість імжею

хмарина важка -

то сіється час

і розстріляні миті

останнім цвітінням

в розбомблений степ.

дістану з кишені,

зирну на монету... -

пласка,

тривіальна,

холодна...ніщо.

але як гадалось -

збулося,

здійснилось -

ввійшов у цей будень,

у попіл,

в дими.

а небо з`ясніло -

до сонця поринув

душею,

думками

крізь грім канонад.

...монету ж -

сховаю

ізнов до кишені.

згодиться... -

на орка

накликати

смерть.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись