гадання на монеті
ворожіння майже...гадаю на гірше
в надії на краще
в похмурості днини
сумних сьогодень.
в яких хазяйнує
бідою і горем
паскуда огидна
кремлівський дебіл...
отож на руїні
стою між руїни
у трощі,
в розламах,
в розбитих садах.
підкину монету
на успіх чи зраду,
на темряву,
світло,
на несвіт
чи світ.
впіймаю в долоню,
сховаю,
не гляну
яким вже він буде
оновлений день.
що раптом у тиші
розгойдано вітром
у загадку,
в тайну
нездійснених мрій.
...а з темної амфори
попелом сіє
у мерзлість імжею
хмарина важка -
то сіється час
і розстріляні миті
останнім цвітінням
в розбомблений степ.
дістану з кишені,
зирну на монету... -
пласка,
тривіальна,
холодна...ніщо.
але як гадалось -
збулося,
здійснилось -
ввійшов у цей будень,
у попіл,
в дими.
а небо з`ясніло -
до сонця поринув
душею,
думками
крізь грім канонад.
...монету ж -
сховаю
ізнов до кишені.
згодиться... -
на орка
накликати
смерть.