03.09.2011 23:07
-
303
    
  5 | 5  
 © Каранда Галина

На прощу вже ...

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Уже давно не їздять кіньми в гості, 

Дівчата собі придане не тчуть, 

Не носять шаблю парубки при боці, 

Та й гарбуза в печі вже не печуть. 


На прощу вже ніхто не ходить пішки, 

Не топиться по-чорному в хатах, 

Не знає молодь, що це значить – віжки, 

І як вола у воза запрягать. 


І голуби давно листів не носять, 

Не ходять вже за ралом по ріллі… 

Чому ж і досі діти хлібця просять 

Оті, що «відірвались від гіллі»?.. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.09.2013 21:00  Тадм 

гарний вірш

 07.08.2012 17:38  Деркач Олександр => © 

Був поряд зайшов - дуже гарний вірш, мені до душі така тема, люблю староукраїнське, архаїчне, але прогрес цей, трясця б його)))

 13.11.2011 17:50  Суворий => © 

Думаю так....

 04.09.2011 02:19  © ... => Микола Чат 

Не читають"пани" наших віршів,


Їм "до лампочки" наші слова.


тож щоб завтра не стало ще гірше,


Знадобилася б нам булава.


не ота, що блищить самоцвітом,


і під склом у музеї лежить,


а така, щоби змія побити,


і нарешті по-людськи пожить!

 04.09.2011 01:37  Микола Чат => © 

Нажаль, Галино, Світ недосконалий


Й таким до скону лишиться... Нажаль!


Та всеодно, неначе лист опалий,


Його скаженно вертить темпораль.


І не зійти ні скочити не можна,


Але усе змінить по силам нам!


Нехай поета лірика тривожна,


Копняк під зад вперіщить злим "Панам"!!!