На прощу вже ...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Уже давно не їздять кіньми в гості,
Дівчата собі придане не тчуть,
Не носять шаблю парубки при боці,
Та й гарбуза в печі вже не печуть.
На прощу вже ніхто не ходить пішки,
Не топиться по-чорному в хатах,
Не знає молодь, що це значить – віжки,
І як вола у воза запрягать.
І голуби давно листів не носять,
Не ходять вже за ралом по ріллі…
Чому ж і досі діти хлібця просять
Оті, що «відірвались від гіллі»?..