СОНЯЧНИЙ СВІТ

з рубрики / циклу «Дива Карпат»

Сонячні пахощі літнього зілля

Росами й травами сиплять красу.

Ген над горами заплуталось в гіллі

Сонце. Воно там шукало весну.

Ген до води нахилилась ліщина,

Падають краплями сонця і сліз

Стиглі горіхи. Цвіте конюшина

Сонцем у відблисках білих беріз.

В чашах веселки сміється водиця

З чистих холодно-рожевих річок.

Сонце сміється в глибоких криницях

Й воду виплескує ж до зірок.

Казочка сонця. Казочка дива.

Казочка лісу й гірської краси.

Казочка світла – щемка і красива,

Казочка літньої зелен-весни.

Дивно, та казка вплелася у роси,

Сон і реальність вплела у косу.

Сипала цвіт на блакитні покоси,

Й зачарувалась від літнього сну.

Десь за горами розквітла рівнина

Сонцем і блиском волошкових мрій.

Сонце! І знову цвіте полонина,

Стелить до ніг килимок золотий.

Пахне приємно росою і сіном,

Навіть запахла ромашками синь.

Сонце! Злетіли у небо з долини

Стежечка світла й м’яка далечінь.

В грабах заплутався вранішній вітер,

Так і заснув у суцвіттях краси.

Сонячний світ й терпке сонячне літо

Дощик ховали в торбинку весни.