Війна дитячими очима

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Маленькі діти, їм би ще дитинства,

Гуляння з друзями, що радощів сповна,

Натомість - непокаране безчинство,

Натомість кляте слово це - "війна".

Тепер забудь про іграшки м`якенькі,

Забудь про тихий та спокійний сон.

Щодня за крок від клятої, від смерті,

Під звук розбитих шибок та вікон.

Твоя "кімната" вже тепер в підвалі,

Там холодно і темно - зводить страх .

Щодня не знаєш, як то буде далі,

Та засинаєш з жахом на очах.

Ти ще маленький, за батьків боїшся,

Це відчуття зовсім для тебе нове.

Коли сирену чуєш - не стоїш ти,

Маленькі ніжки вже біжать до схову.

Ті ніжки вчора бігали по хаті,

Так радісно, підстрибуючи вгору.

О Боже, ми були такі багаті,

Як мали тихую та мирну пору.

І хочеться так паузу увімкнути,

Й сказати клятому кремлівському чорту:

Ці дні повік не будуть вже забуті!

Кожна сльоза дитяча - це тату!

Тату на тілі, що повік пектиме!

Не дасть до скону спокою думкам.

Доки кремлівська наволоч не згине -

Не буде спокою! Ні дітям, ні батькам!

с. Атаки, Дністровського р-ну Чернівецької обл., березень 2022 року